… І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а витягнений меч його в руці його. І збочила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на дорогу. (Чис.22:23)

За певну плату пророк Валаам погодився проклясти народ, благословенний Богом. Господь заборонив йому робити це, але він, незважаючи на це, пішов, поведений уже не Духом Святим, а спрагою наживи. Він належав до тої частини «пророків», про яких говорить апостол Петро:

… Їхні очі наповнені перелюбом та гріхом безупинним; вони зваблюють душі незміцнені; вони, діти прокляття, мають серце, привчене до зажерливости.

15 Вони покинули просту дорогу та й заблудили, і пішли слідом за Валаамом Беоровим, що полюбив нагороду несправедливости,

16 але був докорений у своїм беззаконні: німа під'яремна ослиця проговорила людським голосом, та й безум пророка спинила.(2Петр.2:14-16)

Але ні осли, ні здоровий глузд, ні віра й умовляння інших людей, ні навіть заборона Самого Бога, не зупиняє таких «трудівників» у їхніх злодіяннях. Більше того, вони готові знищити тих, хто, люблячи їх і піклуючись про їх, намагається зупинити їх на шляху до погибелі.

… І сказав Валаам до ослиці: Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!

30 І сказала ослиця до Валаама: Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так? І він відказав: Ні!

31 І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його витягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє.

32 І сказав до нього Ангол Господній: Нащо ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.

33 І побачила мене ця ослиця, і збочила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збочила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою. (Чис.22:29-33)

Ослиця спочатку підказувала своєму вершнику про небезпеку, потім намагалася силоміць перешкодити йому продовжити шлях. Але Валаам був неспинний у своєму рішенні творити злодіяння, ні слова, ні знаки йому нічого не підказували, доки Господь не відкрив йому очі, щоб він мав змогу побачити Ангела з мечем, що зберігає благословенний Богом народ, Ангела, що знищує всякого, що намагається завдати шкоди цьому народу. Так Вседержитель виконував і зараз виконує Свою обіцянку, дану один раз Аврааму:

І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі! (Бут.12:3)

Новий Заповіт також згадує про ці благословення Божі Аврааму.

… Так як Авраам був увірував в Бога, і це залічено за праведність йому.

7 Тож знайте, що ті, хто від віри, то сини Авраамові.

8 І Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: Благословляться в тобі всі народи!

9 Тому ті, хто від віри, будуть поблагословлені з вірним Авраамом. (Гал.3:6-9)

Усі віруючі в Єдиного Творця й Вседержителя, якому довіряв Авраам, - діти Авраама по вірі. А це значить, що їм належать усі благословення, дані Богом Його слузі Аврааму.

Валаам не зміг проклясти Ізраїль, тому що не знайшов у той момент гріха в народі, з якої гори не дивився на нього, і більше того, благословив його. Тому що благословення виходить завжди від Господа, що істинно оцінює людину, її наміри й справи.  Незаслужений же проклін не збувається.

Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться. Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців. (Пр.26:2,3)

Ворогам Бога, що відкинули, кожний у свій час, слухняність Творцеві, Валаам пророчив розруху, у тому числі й моавитському народу, що від страху жадав проклясти Ізраїль. Попервах родюча й квітуча земля до теперішнього часу перетворилась в мертву пустелю. Гріх людини наводить прокльон на землю, а вона сама, ця людина, приречена на відлучення від Божих благословень, на шляху до яких чатує Ангел з мечем, знищуючий нечисть, що наближається до володіння Божого, духовного або матеріального, живого або не живого, до тварини або людини. Все відбувається так, як в давнину в Едемі.

… І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від едемського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя. (Бут.3:24)

Господь використав Валаама, щоб благословити Свій народ, але він був все-таки ворогом цьому народу, тому був знищений, як його супротивник (Іс. 21:7). Ангел Господа зберігав так само й Ізраїль, поки той ходив у слухняності, це Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах твого народу (Дан.12:1). Але коли з'являвся в народі гріх, тоді Господь відступав, і життя народу відкривалося для прокльону, збувалася обіцянка Божої кари, наприклад, оцієї.

… Господь нанесе на тебе народ здалека, з кінця землі, так, як летить орел, народ, що мови його ти не розумієш,

50 народ жорстокий, що не зважатиме на старого, а для юнака не буде милостивий.

51 І він буде жерти плід твоєї худоби та плід твоєї землі, аж поки вигубить тебе, і він не позаставить тобі збіжжя, ані виноградного соку, ані оливи, ані породу биків твоїх, ані котіння отари твоєї, аж поки вигубить тебе.

52 І він буде облягати тебе в усіх твоїх брамах, аж поки порозвалює по всім твоїм краї твої міцні і укріплені мури, на які ти надіявся, і буде гнобити тебе в усіх твоїх брамах по всім твоїм краї, що дав тобі Господь, Бог твій. (Повт.28:49-52).

Карає Господь тих, хто грішить, незалежно від їхньої національності й справи, дорученої їм Господом. Так, наприклад, були покарані священики, сини Аарона.

… І взяли Ааронові сини, Надав та Авігу, кожен кадильницю свою, і дали в них огню, і поклали на ньому кадило, і принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав був приносити їм. І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, і вони повмирали перед Господнім лицем. (Лев.10:1,2)

І навпаки, людина, вірна Богу благословляється Їм, і сама стає носієм благословення для інших. Наприклад, Рут Моавітянка, представниця народу, що уже згадувався нами, який грішив й був покараний Богом. Рут була вірною Єдиному Творцю неба й землі і навіть увійшла до числа деяких жінок, що згадуються в родоводі Христа, як прабабка Давидова (Мф.1:5).

 … Недоля та утиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та геллена, а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та гелленові. Бо не дивиться Бог на обличчя! (Рим.2:9-11)

Отже, немає у Господа пристрастності. Він судить людину по вмісту його серця, за словами й справами і самим досконалим правосуддям. А у виконанні вироку допомагають Богу Його слуги, ангели, як Херувим, з полум'яним мечем, що обертається, на краю Едемського саду, як воїнство небесне, що відкривалося в часи пророка Єлисея, що також перебуває поруч із нами зараз і буде у всій вічності. Воїнство, котре ми як і Бога не бачимо, а тільки знаємо про його існування. Образ архангела Михайла, як це представилося авторові, ми можемо споглядати на полотні Рені Гвідо «Архангел Михайло», але, звичайно ж, шукати якихось видінь навколо себе не потрібно, а тим більше, заборонено Богом поклонятися як реальним так і зображеним істотам тілесним або духовним, нікому окрім Господа Бога.

… Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей. (Вих.20:4-6)

Проблема  полягає не в існуванні або створенні самого зображення. По повелінню Господа, для Ковчега Завіту виготовляли золотих херувимів (Вих.25:19), на завісі повинні були бути зображення херувимів (Вих.26:1). У Храмі стояли золоті херувими (1Царів 6:25). У Храмі також були зображення рослин (1Царів 6:29). Був мідний змій на жердині, для зцілення від укусів змій (Числа.21:9), і так далі... Гріх виникав тоді, коли ці зображення починали використовувати не для прикраси чого-небудь або не для кращого подання й розуміння якихось істин або процесів духовного світу,  а починали їм поклонятися, як духовним особистостям. Ось це засуджується й проклинається Богом.

Валаам, побачивши Херувима, від страху впав на землю й зробив все так, як приказав йому Ангел Господень. Коли ж він виконував веління Господа, тоді благословення були на його житті, на Ізраїлеві, і моавітяни перебували в безпеці. Зараз для всіх нас є певніше пророче слово, що веде до Божих благословень, - Священне Письмо, і ми знаємо, як шукати волю Божу, щоб іти вслід Христу і Його воїнству небесному, що оберігає кожну людину, яка виконує труд Господень.

І тільки після рекомендацій Валаама, щодо введення народу Божого в гріх, проклін увійшов в життя всіх цих людей. Для Ізраїлю воно було черговим випробуванням і зміцненням у вірі й праведності. Для Валаама закінчилося жалюгідно, він загинув під час поразки всього мадіанитянського народу, як ворог Бога (Числа 37:8). Моавітяни втратили Божі благословення й мир (Втор.23:3), а їх земля перетворилася в пустелю. Так трапляється з усіма, що творять гріх неслухняності Богу, Його правді, закону, що перетворюють благодать Божу в привід до розпусти.

Для всіх же, уражених от цим гріхом спротиву Богу й зневаги Його правдою, законом і благодаттю, добре ще до того, як їх зупинить Господь на шляхах лиходійства Його досить твердою рукою, для багатьох - черговий раз, подивитися хоча б на зображення Архангела Михайла, що скував у цепи сатану. Щоб, упокорившись і покаявшись у своєму буйстві, знайти порятунок від покарання, благодать і милість Божу. І ввійти, в духовному й фізичному плані,  у виконання волі Божої, де Господь і Його воїнство, оберігає, а не знищує, зберігаючи Божий мир і порядок, роблячи людину щасливою, плідною, славлячою свого Творця й Спасителя.

Церква молиться про звільнення людей з під влади гріховного дурману, що своєю «насолодою» засмоктує незатверджені душі усе далі й далі в болото прокльону й смерті. Меч гніву Божого нависає над усяким нечестям і гріхом, зберігаючи святість і життя. Для людини ж завдання полягає в тім, щоб вчасно укрити свою голову від цієї помсти Господньої.

А Спаситель завжди поруч, щоб рятувати й берегти свій народ.

... Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той то ви! (1Кор.3:16,17)